Ернест Гемінґвей – одна з найяскравіших постатей американської літератури XX століття, лауреат Нобелівської премії й майстер лаконічного стилю. Його життя було сповнене пригод, ризику й глибоких переживань, які відображаються в його творах. Він був не лише письменником, а й журналістом, мандрівником, мисливцем, рибалкою та ветераном війни. У цій статті ми зібрали найбільш захопливі, маловідомі та цікаві факти про Ернеста Гемінґвея, які допоможуть побачити його постать з нових ракурсів.
- Гемінґвей розпочав свою кар’єру як журналіст у газеті «Kansas City Star», де навчився писати чітко й лаконічно. Цей стиль згодом став візитівкою його літературної творчості.
- Під час Першої світової війни він служив водієм швидкої допомоги Червоного Хреста в Італії. Після поранення отримав медаль за мужність від італійського уряду.
- Його роман «Прощавай, зброє» був частково заснований на власному досвіді війни. Він зображує кохання між пораненим солдатом і медсестрою, яке багато хто вважає автобіографічним.
- Гемінґвей був пристрасним мисливцем і рибалкою, і часто подорожував до Африки, Іспанії, Куби та Флориди. Його пригоди надихнули романи, як-от «Старий і море» та «Зелені пагорби Африки».
- Він пережив дві авіакатастрофи поспіль під час сафарі в Африці в 1954 році. Після цього журналісти передчасно повідомили про його смерть, але він вижив, хоча й зазнав серйозних травм.
- У 1953 році Гемінґвей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море». А вже наступного року був удостоєний Нобелівської премії з літератури.
- Його стиль письма називають «теорією айсберга», коли за простими словами приховується глибокий зміст. Він вважав, що те, що не сказане, іноді важливіше за написане.
- Гемінґвей брав участь у громадянській війні в Іспанії як журналіст і підтримував республіканців. Саме цей досвід ліг в основу роману «По кому подзвін».
- У 1944 році він висвітлював Другу світову війну в Європі, був присутнім під час висадки союзників у Нормандії та входу в Париж. Деякі історики вважають, що він навіть керував невеликою групою опору.
- Він був чотири рази одружений і мав складні стосунки з жінками, які часто ставали прообразами героїнь у його творах. Його остання дружина – журналістка Мері Велш.
- На Кубі Гемінґвей жив понад 20 років, у маєтку під Гаваною під назвою «Фінка Віхія». Там він написав багато з пізніших творів і утримував понад 50 котів.
- Він мав пристрасть до котів із полідактилією – шістьма пальцями на лапах. Його перший кіт із такою особливістю звався Снігова куля, а на Кубі він тримав цілу колонію таких тварин.
- Після революції на Кубі він залишив острів і повернувся до США, але так і не зміг повністю оговтатися від втрати улюбленого дому. Це поглибило його депресію.
- Наприкінці життя Гемінґвей страждав від важкого психічного розладу, ймовірно пов’язаного з численними травмами голови. Він проходив лікування електрошоком, що погіршило його стан.
- У 1961 році письменник покінчив життя самогубством у своєму будинку в Кетчумі, штат Айдахо. Його смерть стала трагічним завершенням життя, сповненого яскравих злетів і болісних падінь.
- Після смерті було опубліковано кілька незавершених творів, серед них «Свято, що завжди з тобою» – спогади про молоді роки в Парижі. Ця книга стала одним із найулюбленіших текстів читачів.
- Його дім у Ки-Весті перетворено на музей, де й досі живуть нащадки його шестипалих котів. Це популярне місце серед туристів, шанувальників і дослідників його творчості.
- Гемінґвея часто називають уособленням мужності й сили духу, але сам він визнавав власні слабкості. У листах і нотатках він часто писав про страх, втому й біль.
- Його ім’я носить щорічна премія PEN/Hemingway за дебют у художній прозі. Вона спрямована на підтримку молодих талантів, які йдуть його слідами.
- Незважаючи на скупість у словах, твори Гемінґвея перекладено понад 60 мовами світу. Його вплив на сучасну літературу залишається значним і сьогодні.
Ернест Гемінґвей залишив по собі величезну літературну спадщину й образ людини, що жила наповнено й безкомпромісно. Його твори навчили ціле покоління письменників мистецтву простоти та емоційної глибини. Історія його життя надихає, зворушує та не залишає байдужими нікого, хто тримав у руках його книги.
