У хімії кислоти застосовуються дуже широко. Втім, не тільки в хімії – вони необхідні в переважній більшості всіх видів промисловості, від сільськогосподарської та косметичної до оборонної. Століттями хіміки билися над загадками, підкинутими їм природою, але відтоді минули століття, і нині всі кислоти в наукових колах уже відомі. Інша річ, що хімічна промисловість час від часу винаходить щось новеньке – науковий прогрес не зупинити.
- Деякі з них можуть існувати як у рідкому, так і в твердому (кристалізованому; наприклад, борна кислота) вигляді.
- З тонни лимонів можна отримати до 25 кг лимонної кислоти.
- Найпершою кислотою, яку вдалося виділити і використовувати людству, звичайно, була оцтова. Та й сам термін «кислота» (англ. «acid»), ймовірно, походить від латинського «acetum» – оцет.
- Вищезгаданий оцет було відкрито випадково, через порушення технології виготовлення вина.
- 1778 року французький хімік Антуан Лавуазьє припустив, що кислотні властивості зумовлені наявністю в їхньому складі кисню. Ця гіпотеза виявилася неспроможною, оскільки багато кислот не мають у своєму складі кисню, тоді як багато кисневмісних сполук не виявляють кислотних властивостей. Проте саме ця гіпотеза дала назву кисню як хімічному елементу. І тільки 1833 року німецький хімік Юстус Лібіх визначив кислоту, як водневмісну сполуку, в якій водень може бути заміщений на метал.
- Ступінь кислотності розчину визначається концентрацією в ньому водневих іонів, яку зазвичай виражають кількістю грам-іонів на літр об'єму. Для зручності кислотність розчинів прийнято виражати в так званій величині рН. Дисцильована вода має pH=7, якщо нижче, то розчин стає кислотним, а вище – лужним. Вимірювання проводять за шкалою від 0 до 14.
- Першовідкривачем сірчаної кислоти в X столітті став перський хімік Абубекер-Аль-Резі. У Росії довгий час вона називалася «купоросною олією», оскільки виділяли її з «купоросів», тобто солей.
- Шлунок людини змушений щодня оновлювати свою поверхню, оскільки наш шлунковий сік являє собою справжнісіньку соляну кислоту.
- Шлунковий сік людини досить агресивний для того, щоб повністю розчинити невеликий шматок металу за тиждень.
- Найбільша кількість сірчаної кислоти у світі знаходиться в озері Смерті на Сицилії. Навіть комахи не ризикують підлітати близько до цього місця. На дні озера розташовано два природних джерела, які викидають цю речовину у воду, тим самим роблячи її непридатною для життя.
- Суміш двох кислот азотної та соляної в пропорції 1 до 3, являє собою рідину жовтого кольору і має унікальну здатність розчиняти багато благородних металів (золото, платину), за що вона отримала назву «Царської горілки».
- Не найвідоміший факт – одним з інгредієнтів «Кока-коли» є ортофосфорна кислота.
- Сірчана кислота використовується в процесі обробки руд для отримання урану, іридію та цирконію. Також вона широко застосовується на виробництві мінеральних добрив і служить електролітом у свинцевих акумуляторах.
- Мурашина кислота названа так тому, що в момент небезпеки виділяється мурахами для попередження інших мешканців мурашника, і захисту від хижаків.
- У теплокровних тварин у процесі обміну речовин виробляється невелика кількість молочної кислоти, й її запах дає змогу комарам та іншим комахам знаходити свої жертви.
- Лимонну кислоту отримують не тільки з лимонів, а й із певного виду грибкової цвілі.