Не секрет, що давні греки високо цінували мужність і прагнули слави протягом усього життя. Це прагнення було одним із стовпів давньогрецької культури, що видно і у наші дні – досить поглянути на пам'ятники цієї культури, що збереглися. Все це має містке і коротке пояснення.
Свого часу давньогрецька цивілізація була високорозвинена, причому вона поєднувала в собі як високий на той момент рівень розвитку цивілізації та культури одночасно. Виживаючи в суворих умовах Греції, країни, здебільшого вкриті непридатними для землеробства горами, стародавні греки приділяли культурі велике значення. Імена героїв, які прославилися мужністю і пішли назавжди у блиску слави, увічнювалися і запам'ятовувалися. Втім, пошаною та повагою користувалися не тільки вмілі воїни та воєначальники, а й вчені, письменники та філософи. Саме це явно вказує на високий рівень розвитку давньогрецької культури.
У цьому давні греки ототожнювали себе з нащадками богів, яким зводили численні храми. Згідно з їхніми віруваннями, багато богів у людському обличчі ходили по землі і нерідко залишали по собі нащадків, багато з яких і ставали потім героями легенд. Як приклад можна навести Геркулеса (Геракла). Проявити боягузтво у древніх греків означало покрити себе ганьбою перед всевидячим оком богів, а покрити себе славою – прославити себе перед богами. Саме тому давньогрецький культ мужності процвітав упродовж усього існування цієї цивілізації. Стародавні греки просто вважали неприйнятним ударити в багнюку обличчям перед своїми богами, і вважали, що їхня слава – це слава їхніх богів, а особиста мужність – шлях до цієї слави.
